List otwarty do Przyjaciół Historyków, którym leży na sercu dobro stosunków polsko-ukraińskich

List otwarty do Przyjaciół Historyków,

List ten skierowany jest do wszystkich historyków, którym leży na sercu dobro stosunków polsko-ukraińskich i powstał w reakcji na „Otwarte oświadczenie przedstawicieli środowiska historycznego Ukrainy w sprawie zamiarów niektórych sił politycznych Polski ustawowego potępienia działalności UPA i OUN(b), zrównania jej z totalitarnymi reżimami nazizmu i komunizmu”. Z treścią oświadczenia można zapoznać się tutaj: Відкрита заява... - Український інститут національної пам'яті | Facebook

Jako historykom, zajmującym się historią Polski w szerszym kontekście historii Europy i zaangażowanym w dialog polsko-ukraiński od momentu wybuchu pełnoskalowej wojny Rosji przeciw Ukrainie w lutym 2022 roku wyrażamy nasze zrozumienie dla motywów, którymi kierowali się historycy ukraińscy przy napisaniu listu. Słusznie zwracają uwagę na niebezpieczeństwo spowodowane inicjatywami ustawodawczymi w Polsce, które mogą prowadzić do eskalacji niechęci w stosunkach polsko-ukraińskich, dostarczając jednocześnie instrumentu propagandzie putinowskiej Rosji. Co gorsza prowadzić one będą do zaognienia relacji między ludźmi w Polsce i Ukrainie, co przekreśli trwające już od lat zbliżenie polsko-ukraińskie na poziomie społecznym. Dlatego apelujemy o powstrzymanie się od dalszej eskalacji tego konfliktu.

Juliusz Mieroszewski, obok Jerzego Giedroycia jeden z twórców koncepcji ULB, zakładającej wsparcie przez Polskę dążeń narodów ukraińskiego, litewskiego i białoruskiego do niepodległości, zwracał uwagę na problemy, które mogą wyniknąć, jeśli historyczne urazy zdominują bieżącą politykę. Najwyższy czas abyśmy my – Polacy i Ukraińcy – wyszli z cienia traumatycznych epizodów wzajemnych relacji. Jako historycy wiemy, do czego prowadzi ciągłe nawiązywanie do nich w sferze polityki. Oczywiście nie może to oznaczać rezygnacji z wzajemnego dialogu na tematy trudne oraz prób, jeśli nie ustalenia konsensusu, to przynajmniej zrozumienia racji drugiej strony.

Pragniemy zwrócić uwagę, że „Otwarte oświadczenie przedstawicieli środowiska historycznego Ukrainy” jest napisane w duchu przyjaźni do narodu polskiego i wdzięczności za wsparcie, jakiego państwo polskie udzieliło po 2022 roku Ukrainie walczącej z agresją rosyjską. Autorzy podkreślają konieczność prowadzenia akcji ekshumacyjnych ofiar krwawych wydarzeń na Wołyniu i w Galicji w trakcie II wojny światowej oraz wzywają do wspólnych spotkań i prac historyków w ramach polsko-ukraińskiego Forum Historyków. Kroki te, są nadzwyczaj ważne i słuszne. Naszym zdaniem wymagają jednak podjęcia dodatkowych jeszcze wysiłków. Konieczne są też działania edukacyjne oraz zwrócenie uwagi nie tylko na to, co nas w przeszłości dzieliło, lecz także na wspólną, bogatą historię oraz dziedzictwo tego co nas połączyło i do dziś łączy. A wydarzeń i postaci łączących Polskę i Ukrainę, kulturę i dzieje naszych narodów, jest przecież wiele. Polaków i Ukraińców, łączy dziedzictwo dawnej Rzeczypospolitej, której dzieje oprócz konfliktów pełne są wzajemnych wpływów kulturowych, kształtujących naszą tożsamość po dziś dzień. Często nie jesteśmy ich świadomi, ponieważ nie naucza się o nich w szkole. Podobnie, jak nie naucza się w obu naszych krajach porównania trudnych dróg do niepodległości nowoczesnych państw - polskiego i ukraińskiego - od schyłku I wojny światowej, zwracając głównie uwagę na konflikty, mało zaś na wzajemną współpracę i wspólne cele. Niedostatecznie też porównuje się specyfikę odzyskania niepodległości przez Polskę i Ukrainę w wyniku upadku sowieckiej dominacji w latach 1989-1991. Dlaczego mamy wypierać to co dobre i zapominać o tym, co nas łączy, skupiając uwagę, na tym co nas dzieli?

Wśród sygnatariuszy „Otwartego oświadczenia przedstawicieli środowiska historycznego Ukrainy” zauważamy osoby, przy nazwiskach których widnieje nie tylko stopień i afiliacja naukowa, lecz także stopień wojskowy w siłach zbrojnych Ukrainy. Wszystkim im należy się nasza przyjaźń i wdzięczność. Walczą oni bowiem za wspólną wolność – naszą i waszą. Prosimy, by nie zapominać o tym haśle mającym w polskiej kulturze pamięci tak ważne miejsce!

Na koniec warto przytoczyć fragment Epilogu powieści „Ogniem i mieczem” Henryka Sienkiewicza. „Opustoszała Rzeczpospolita, opustoszała Ukraina. Wilcy wyli na zgliszczach dawnych miast i kwitnące niegdyś kraje były jakby wielki grobowiec. Nienawiść wrosła w serca i zatruła krew pobratymczą”.

Powtórzenie tej sekwencji zdarzeń nie leży w interesie Polski i Ukrainy. Dlatego tych wszystkich historyków w Polsce, którzy zgadzają z naszym stanowiskiem, prosimy o wsparcie i złożenie podpisu pod niniejszym listem.

Inicjatorzy

dr hab. Igor Kąkolewski, prof. UWM, prof. dr hab. Michał Kopczyński, dr hab. Tomasz Stryjek, prof. ISP PAN

Відкритий лист до друзів-істориків,

Цей лист адресований усім історикам, яким небайдужі польсько-українські відносини. Лист був написаний у відповідь на «Відкриту заяву представників історичної спільноти України щодо намірів деяких політичних сил Польщі законодавчо засудити діяльність УПА та ОУН(б), прирівнявши її до тоталітарних режимів нацизму та комунізму». З текстом заяви можна ознайомитися тут: Відкрита заява... - Український інститут національної пам'яті | Facebook  

Як історики, які займаються історією Польщі в ширшому контексті історії Європи і беруть участь у польсько-українському діалозі з моменту початку повномасштабної війни Росії проти України в лютому 2022 року, ми висловлюємо своє розуміння мотивів, якими керувалися наші українські колеги при написанні листа. Вони справедливо звертають увагу на небезпеку, спричинену законодавчими ініціативами в Польщі, які можуть призвести до ескалації неприязні в польсько-українських відносинах, одночасно надаючи інструмент пропаганді путінської Росії. Що гірше, вони призведуть до загострення відносин між людьми в Польщі та Україні, що зруйнує багаторічне зближення між Польщею та Україною на соціальному рівні. Тому ми закликаємо утриматися від подальшої ескалації цього конфлікту.

Юліуш Мєрошевський, разом із Єжи Ґедройцем, був одним із творців концепції Україна – Литва – Білорусь, яка передбачала підтримку Польщею прагнень українського, литовського та білоруського народів до незалежності. Він звертав увагу на ризики, що можуть виникнути, якщо історичні образи домінуватимуть у сучасній політиці. Настав час, щоб ми – поляки й українці – вийшли з тіні травматичних епізодів нашої спільної історії. Як історики, ми добре розуміємо, до чого призводить постійне апелювання до минулого у сфері політики. Звичайно, це не означає відмову від діалогу на складні теми та спроб, якщо не досягти консенсусу, то принаймні прагнути зрозуміти аргументи іншої сторони.

Хочемо звернути увагу, що «Відкрита заява представників історичної спільноти України» написана в дусі дружби до польського народу та вдячності за підтримку, яку Польща надала Україні після 2022 року в її боротьбі проти російської агресії. Автори підкреслюють необхідність проведення ексгумацій жертв кривавих подій на Волині та в Галичині під час Другої світової війни й закликають до спільних зустрічей і роботи істориків у межах Українсько-польського форуму істориків. Ці кроки є надзвичайно важливими і правильними. Необхідні також освітні ініціативи та увага не лише до того, що розділяло нас у минулому, а й до спільної багатої історії та спадщини того, що нас об’єднувало і об’єднує донині. Адже подій і постатей, що об’єднують Польщу та Україну, нашу культуру й історію, є чимало. Поляків і українців єднає спадщина давньої Речі Посполитої, історія якої, поряд із конфліктами, сповнена взаємних культурних впливів, що формують нашу ідентичність до сьогодні. Часто ми цього не усвідомлюємо, оскільки про такі факти не навчають у школі. Так само, як і в обох наших країнах, не приділяють належної уваги порівнянню складних шляхів становлення незалежних сучасних польської та української держав від завершення Першої світової війни. Зазвичай увага зосереджується переважно на конфліктах, а не на взаємній співпраці та спільних цілях. Недостатньо також аналізується специфіка відновлення незалежності Польщею та Україною після падіння радянського панування у 1989–1991 роках. Чому ми маємо відкидати те, що нас єднає, і забувати про позитивне, зосереджуючись лише на тому, що нас розділяє?

Серед підписантів «Відкритої заяви представників історичного середовища України» ми бачимо людей, біля імен яких зазначено не лише науковий ступінь і афіліацію, а й військове звання у Збройних силах України. Усі вони заслуговують на нашу дружбу та вдячність, адже борються за спільну свободу – нашу і вашу. Не забуваймо про це гасло, яке посідає таке важливе місце в польській культурі пам’яті!

На завершення варто навести уривок з епілогу роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем»: «Пустіла Річ Посполита, пустіла Україна. Вовки вили на руїнах стародавніх міст, квітучі колись краї стали великою гробницею. Ненависть уросла в серця й отруїла побратимську кров».

Повторення цієї послідовності подій не відповідає інтересам Польщі та України. Тому всіх істориків у Польщі, які поділяють нашу позицію, просимо підтримати її та підписати цей лист.

Ініціатори

dr hab. Igor Kąkolewski, професор Вармінсько-Мазурського Університету   prof. dr hab. Michał Kopczyński dr hab. Tomasz Stryjek, професор Інституту політичних студій Польської академії наук.

dr hab. Igor Kąkolewski, prof. UWM, prof. dr hab. Michał Kopczyński, dr hab. Tomasz Stryjek, prof. ISP PAN    Skontaktuj się z autorem petycji